Порушення правил щодо карантину завдає шкоду інтересам громадян

Санкцією  статті 44-3 КУпАП передбачено покарання за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - у виді штрафу у розмірі від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що об'єктом вказаного правопорушення, передбаченого   ст. 44-3 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони здоров’я населення, а об'єктивна сторона виражається в ухиленні (порушенні) особи від правил, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, такі дії завдають шкоди як державним (суспільним) інтересам, так і інтересам громадян.

Одеський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу П. на постанову судді Біляївського районного суду Одеської області, про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого  ст. 44-3 КУпАП,

Зазначеною постановою П. визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого  ст. 44-3 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Стягнуто судовий збір у розмірі 420 грн. 20 коп.

Відповідно до оскаржуваної постанови суду першої інстанції, 18.04.2020 року о 15 год. 34 хв. на 452 км а/д «Київ-Одеса», біля СП «Дачне» П. здійснював міжміське перевезення пасажирів міжміським сполученням Одеса-Чернігів на автомобілі «Renault Trafic», реєстраційний номер СВ7334ВХ, чим перевищив встановлену по перевезенню кількість пасажирів визначених п.2 п.п.9 Постанови Кабінету міністрів України №211, за що передбачена адміністративна відповідальність за  ст. 44-3 КУпАП.

В апеляційній скарзі П. просив поновити йому строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду, на підставі ст. 22 КУпАП звільнити його від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення та оголосити усне зауваження. Та зазначив, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно нього, не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП з огляду на п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211. Крім того, зазначив, що власного доходу він не отримує, у нього на утриманні знаходиться малолітня дитина 2014 року народження і застосування адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн. є для нього великим та непомірним тягарем, що позбавить його родину засобів до існування.

Згідно із п. 9 ч. 2 Постанови Кабінету Міністрів Україна від 11 березня 2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), заборонено регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньо обласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, крім перевезення: легковими автомобілями; службовими та/або орендованими автомобільними транспортними засобами працівників підприємств, закладів та установ незалежно від форми власності, які забезпечують охорону здоров’я, продовольче забезпечення, урядування та надання найважливіших державних послуг, енергозабезпечення, водозабезпечення, зв`язок та комунікації, фінансові та банківські послуги, функціонування інфраструктури транспортного забезпечення, сфери оборони, правопорядку та цивільного захисту, суб`єктів господарювання, які мають безперервний промисловий цикл, за умови забезпечення водіїв та пасажирів під час таких перевезень засобами індивідуального захисту в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб і виключно за маршрутами руху, погодженими з органами Національної поліції, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні П. додержався вимог статей 245  та 252 КУпАПта на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з’ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість П. ст. 44-3 КУпАП

Так, висновок суду першої інстанції про доведеність вини П. у вчиненні правопорушення підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення відповідно до якого, водій П. здійснював міжміське перевезення пасажирів міжміським сполученням Одеса-Чернігів на автомобілі «Renault Trafic», чим порушив вимогу пп. 9 п. 2 Постанови Кабінету міністрів України №211 від 11.03.2020 року.

Вказаний протокол був власноруч підписаний П. При цьому в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення» він не зазначив жодного заперечення або пояснення.

- відео-записом з нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції, який приймав участь в оформленні правопорушення;

- рапортом поліцейського полку УПП в Одеській області ДПП рядового поліції Д. , письмовими поясненнями Н. та Ж.

Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. 

Апеляційний суд наголошує, що не виконавши встановленні Кабінетом Міністрів України карантинні обмеження, П. свідомо поставив під загрозу життя та здоров’я інших людей. Доводи апеляційної скарги, що адміністративний протокол відносно П. не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП є безпідставними. Апеляційний суд звертає увагу, що П. у вищезазначеному протоколі власноручно поставив свій підпис, доказів відсутності його вини у скоєному адміністративному правопорушенні до апеляційного суду не надано.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи, яким дана належна правова оцінка. Достатніх доводів і належних доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини П. у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, апеляційна скарга не містить.

Тому, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції. Апеляційну скаргу П. було залишено без задоволення.

Пресслужба Одеського апеляційного суду