Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Суд першої інстанції відмовив позивачці у задоволенні заяви про надання додаткового строку для подачі заяви при прийнятті спадщини.
У своєму рішенні суд зазначив, що обов’язковою для застосування в Україні є практика Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ). Пославшись на статтю 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд у рішенні також вказав, що практика ЄСПЛ є джерелом права.
Процитувавши пункт 50 справи «Фабрі (Fabris) проти Франції» (рішення Великої Палати від 07.02.2013 року, заява №16574/08), суд зробив висновок про те, що, хоча пропуск строку на прийняття спадщини є незначним, однак позивачка пропустила строк для прийняття спадщини без поважних причин, що з врахуванням практики Європейського Суду з прав людини та положень ст.ст. 213, 215 ЦПК України, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивачки.
Проаналізувавши питання про застосування судом першої інстанції практики Європейського Суду з прав людини у конкретній справі, суд апеляційної інстанції (Плавич Н.Д., Ващенко Л.Г., Колесніков Г.Я.) у своєму рішенні від 12 січня 2016 року звернув увагу на наступне.
Процитований фрагмент справи «Фабрі (Fabris) проти Франції», стосується питання про заборону дискримінації в контексті статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, пов’язаного зі спадкуванням законних дітей та дітей, які народжені поза шлюбом.
Пункт 50 цього рішення знаходиться в розділі: Оцінка Суду щодо порушення статті 14 Конвенції - заборона дискримінації, в якому Європейський Суд зазначив загальні принципи та проаналізував питання, чи підпадають під дію обставини справи, яку розглядав Суд, за статтею 14 Конвенції, і як ці обставини , пов’язані зі статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції.
У пункті 50 зазначено, що стаття 1 Першого Протоколу не гарантує право набуття майна…, зокрема шляхом спадкування без заповіту або дарування. Проте, поняття «майно» може включати як «дійсне майно» так і майнові цінності, включно з правом вимоги на підставі чого заявник може стверджувати, що має принаймні « законне очікування» отримати у дійсне володіння право власності …Законне очікування повинно мати достатньо внутрішню правову базу…Крім того, поняття «майно» може розповсюджуватися на окреме утримання (пенсії), яких зацікавлені особи були позбавлені на підставі дискримінаційних умов права…Натомість, очікування на визнання задавненого (старого) права власності, яке протягом достатньо довгого часу немає можливості ефективно здійснювати, не можна вважати «майном» в розумінні статті 1 Першого Протокола, теж стосується і надання послуги під умовою, яка не може бути здійснена через невиконання умови…(три крапки означає посилання на прецедентні справи Європейского Суду).
У справі «Фабрі (Fabris) проти Франції», цитату із якої процитував суд першої інстанції, розглядалось питання про відмінність у поводженні з законними і незаконними дітьми для цілей спадкування. По справі Суд встановив порушення статті 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого Протоколу.
Яким чином процитований судом пункт 50 зазначеної справи Європейського Суду пов'язаний з питанням про надання додаткового строку для прийняття спадщини, яке розглядалось судом першої інстанції, визначити неможливо.
Саме по собі цитування окремого фрагменту рішення Європейського Суду з прав людини без аналізу обставин справи, що розглядає суд першої інстанції у взаємозв'язку з обставинами справи Європейського Суду з прав людини, та без тлумачення цих обставин в контексті рішення Європейського Суду, не є застосуванням практики ЄСПЛ.
У зв’язку з цим, висновок суду про неповажність причини пропуску строку на прийняття спадщини з посиланням на те, що врахування практики Європейського Суду з прав людини, а саме цитування пункту 50 справи «Фабрі (Fabris) проти Франції», є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивачки, є неприпустимим.
При застосуванні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини неможливо вважати правильним цитування національними судами певних фрагментів із рішень Європейського Суду, його окремих висновків в конкретних справах, що вирвані з контексту та відірвані від обставин справи, які розглядає національний суд.
Тлумачення статей Конвенції про захист прав людини з застосуванням практики ЄСПЛ повинно здійснюватися в контексті обставин справи, що розглядає національний суд.