Зміна способу виконання судового рішення

Апеляційний суд Одеської області 22 грудня 2015 року (судді: Плавич Н.Д., Вадовська Л.М., Колесніков Г.Я.), розглянувши цивільну справу про зміну способу виконання рішення суду, врахував правову позицію, висловлену Верховним Судом України у справі № 6-1829цс15.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що: поняття «спосіб і порядок»  виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховано на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст  вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення – це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 ЦК України.  Під зміною  способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення  в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Задовольняючи заяву про зміну способу виконання судового рішення про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на майно боржника з визнанням права власності на це майно за стягувачем, суд першої інстанції по суті змінив своє рішення від 09.09.2011р., в якому вирішувалося питання щодо грошових зобов’язань  боржника перед майновим поручителем.

Законом не передбачено такий захист цивільного права, як визнання права власності на майно боржника за його грошовими зобов’язаннями,  в тому числі і на стадії виконання рішення суду.

В силу ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація майна, на яке звернуто стягнення, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах,  аукціонах або на комісійних умовах.

Розглядаючи питання щодо виконання остаточного судового рішення, що має обов’язкову силу, як складову частину «судового розгляду», суд першої інстанції, змінивши спосіб виконання судового рішення, не врахував те, що законом не передбачено визнання права власності на майно у справах стосовно грошових зобов’язань в процесі реалізації способу захисту цивільного права, оскільки це суперечить принципу верховенства права в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд, перевищивши свої повноваження, не може вважатися «судом, встановленим законом» у значенні ст.6 Конвенції відносно оскаржуваного провадження (справа «Сокуренко і Стригун проти України», рішення від 20 липня 2006 року).