Іпотека є одним із видів забезпечувального зобов'язання

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

ЦК України передбачає спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов'язання.

Одеський апеляційний суд розглянув цивільну справу за апеляційною скаргою Г. на рішення Іллічівського міського суду Одеської області  по справі за позовом М. до Г. про стягнення штрафних санкцій за договором позики грошей в розмірі 20 800 636,48 грн., та стягнення  з відповідачки судові витрати у розмірі 9162,40 грн. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області з Г.  стягнуто на користь М.(штрафні санкції за договором позики грошей в розмірі 2 097 300,51 грн., також стягнуто судові витрати в сумі 9162,40 грн.

З матеріалів  справи вбачається, що   між позивачем та відповідачкою був укладений договір позики грошей. Згідно п.1 Договору позики грошей, позикодавець передав, а позичальник прийняв у приватну власність грошову суму в розмірі 2 800 000 гривень, що в еквіваленті, за домовленістю сторін складає 112 000 доларів США. Позичальник зобов’язується повернути позикодавцю в строк та на умовах, передбачених цих договором, позику у вищезазначеному розмірі.

Згідно договору позики грошей, сторони домовились, що позичальник зобов’язаний повернути (погасити) суму грошових коштів, в повному обсязі до 28.01.2017 року включно, який може бути продовжений за взаємною згодою сторін, але що відповідачка отриману позику не повернула та внаслідок порушення договірних зобов’язань утворилась заборгованість у розмірі простроченої заборгованості за позикою в сумі 2 939 015,00 грн., що в еквіваленті за курсом, встановленим Національним банком України станом на 28.01.2017 року (27,2131 грн. за 1 долар США) становить 108 000 доларів США.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що сторони в договорі позики грошей встановили строк повернення позики та домовились про відповідальність боржника, у разі невиконання (несвоєчасного виконання) боргових зобов’язань. Суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення з Г. на користь М. штрафних санкції за договором позики грошей в розмірі 2 097 300,51 грн.

Одним із видів забезпечувального зобов'язання є іпотека.

Частинами першою та третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

За договором Іпотеки 28.07.2016 року сторонами узгоджено, що Іпотека за цим договором забезпечує виконання вимог Іпотекодержателя щодо повернення позики за договором позики грошей, посвідченого приватним нотаріусом та відшкодування збитків та витрат, викликаних порушенням договору позики грошей: у сумі заподіяних збитків та витрат.

Зазначене узгоджується з п. 7 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого, у разі звернення стягнення на предмет Іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги у повному обсязі, включаючи відшкодування збитків, неустойки, витрат на утримання предмету іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так як, М. за рахунок Предмета іпотеки, а саме: нежилого приміщення, та нежилих приміщень першого поверху, задовольнив свої вимоги, як щодо повернення позики за договором позики грошей, так і відшкодування збитків та витрат, викликаних порушенням договору позики грошей.

Доводи апеляційної скарги підтверджуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Враховуючи наведене, при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і прийшов до хибних висновків, що є підставою для скасування цього судового акту з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, апеляційна скарга Г. підлягає задоволенню. А рішення суду першої інстанції не може вважатись законним і обґрунтованим, та в силу положень ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню.

Пресслужба Одеського апеляційного суду