Договір купівлі-продажу заставної не можна кваліфікувати як договір факторингу

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, визнав недійсним договір купівлі-продажу заставної, витребував із чужого незаконного володіння квартиру. При цьому суд зазначив, що договір купівлі-продажу заставної за своєю правовою природою є договором факторингу. У цій справі за договором купівлі-продажу заставної відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги. Оспорюваний договір суперечить положенням ст. 1079 ЦК України та є недійсним з моменту укладення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду у відповідній частині, зробивши такі правові висновки.

Абстрактні правочини є досить «привабливими» для цивільного обороту внаслідок незалежності дійсності правочинів від їх підстав. Цим правочинам не властивий правовий зв’язок поміж підставами їх вчинення та їх дійсністю, хоча неможливо стверджувати й про відсутність такого зв’язку взагалі. Втім, він не має такого значення, як у каузальних правочинах. Фактично підстава абстрактного правочину залишається «прихованою» для того, щоб її вади не ускладнювали виконання такого правочину, оскільки це може вплинути на стабільність цивільного обороту через порушення тих функцій, які виконують у ньому абстрактні правочини.

Заставна по своїй суті є ордерним цінним папером.

Цивільний оборот заставної як цінного папера відбувається тільки внаслідок передачі заставної шляхом виконання на ній особою, якій належить заставна (індосантом), передавального напису (індосаменту) на користь іншої особи (індосата) та передачі оригіналу заставної. При цьому індосатом може бути будь-який учасник цивільних відносин. Тобто вчинення індосаменту – це: безпосередньо підписання індосаменту в розумінні передавального напису; передання (вручення) ордерного цінного папера із вчиненим на ньому індосантом вказаній в індосаменті особі.

Договір купівлі-продажу заставної, який за своєю сутністю регулює внутрішні відносини між індосантом та індосатом, не може бути кваліфікований як договір факторингу, оскільки перехід прав іпотекодержателя за іпотечним договором та основним зобов’язанням до іншої особи здійснюється шляхом передачі заставної. Недійсність договору купівлі-продажу заставної, з урахуванням того, що вчинення передавального напису (індосаменту) є одностороннім абстрактним правочином, не впливає на дійсність вчинення передавального напису (індосаменту).

Апеляційний суд уважав, що договір купівлі-продажу заставної є договором факторингу.

Однак цивільний оборот заставної як цінного папера відбувається тільки внаслідок її передачі шляхом виконання на ній передавального напису та передачі оригіналу заставної. При цьому індосатом може бути будь-який учасник цивільних відносин.

Апеляційний суд не звернув уваги, що договір купівлі-продажу заставної, який за своєю сутністю регулює внутрішні відносини між індосантом та індосатом, не може бути кваліфікований як договір факторингу, оскільки перехід прав іпотекодержателя за іпотечним договором та основним зобов’язанням до іншої особи здійснюється шляхом передачі заставної.

Постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 754/5554/16-ц (провадження № 61-5251св21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/103282421.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

Верховний суд