Суддя Одеського апеляційного суду Юліан Кравець: "Зловживання процесуальними правами або «процесуальні диверсії» не припустимі"

Однією із найважливіших конституційних гарантій забезпечення захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист (стаття 25 Конституції України). Саме в судовому порядку здійснюється захист цивільних прав. Цей процес підкорюється загальним принципам (засадам) цивільного судочинства, серед яких законодавцем закріплено принцип неприпустимості зловживання процесуальними правами.

Попри це, нажаль, є непоодинокі випадки, коли учасники судового провадження, зловживаючи своїми процесуальними правами, вчиняють дії, що блокують судовий розгляд справи.

Вказані процесуальні дії в юридичних колах ще називають «процесуальними диверсіями». Така процесуальна поведінка учасників процесу не тільки суперечить завданню та основним принципам цивільного судочинства, а й порушує права інших осіб.

Так, згідно Єдиного державного реєстру судових рішень, в 2018 році апеляційним судом Одеської області було встановлено понад 200 випадків зловживання своїми процесуальними правами.

Кричущими випадками є ті, коли зловживання вчиняють адвокати (професійні учасники судового процесу), при цьому порушують права неповнолітніх.

Так, наприклад, у 2017 році мати, у якої на утриманні перебувала неповнолітня дитина, звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів. Рішенням районного суду позовні вимоги було задоволено частково. Сторона відповідача, не погоджуючись з рішенням суду, в серпні 2018 року звернулася з апеляційною скаргою. І все наче б то вірно, адже особа має права на апеляційний перегляд справи, однак, подаючи апеляційну скаргу, апелянт, порушуючи вимоги процесуального закону, при подачі скарги не долучив до неї квитанції про сплату судового збору, та не просив звільнити чи відстрочити його сплату. Про вимоги закону батько дитини не міг не знати, адже його інтереси, як в суді першої, так і апеляційної інстанції захищав адвокат. У зв’язку з тим, що в порушення п.3 ч.4 ст.356 ЦПК України, апелянтом не додані документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, апеляційну скаргу було залишено без руху та надано стороні можливість усунути недоліки, сплативши судовий збір, про що постановлено відповідну ухвалу та направлено її відповідачеві. Однак відповідач та його адвокат ухилялись від отримання ухвали суду, не цікавились рухом справи, що спричинило затягування її розгляду, при цьому рішення районного суду не набирало законної сили, у зв’язку з оскарженням, через що дитина не отримувала аліменти.  

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11.12.2018 року апеляційна скарга була повернута у зв’язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, з підстав ненадання доказів сплати судового збору. В той же час, суд апеляційної інстанції роз’яснив, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги (тобто після оплати судового збору), про що було вказано в ухвалі від 11.12.2018 року.

Не зважаючи на це, 14.12.2018 року той самий адвокат в інтересах відповідача, повторно подала апеляційну скаргу, в якій вказувала, що їй нібито випадково стало відомо про повернення апеляційної скарги, при цьому до скарги знов не надала доказів сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі.

Внаслідок такої процесуальної поведінки сторони відповідача, зокрема, адвоката, судове рішення тривалий час не набирало законної сили, порушено право дитини на належне матеріальне забезпечення.

Звісно, таке порушення не могло бути залишено без відповідної реакції апеляційного суду, а тому ухвалою суду до адвоката було застосовано заходи процесуального примусу у виді штрафу у розмірі 1762,00 грн., крім того, окремою ухвалою апеляційного суду про зазначені факти доведено до відома кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області для відповідного реагування.   

Схожий випадок мав місце в справі про розірвання шлюбу, де відповідач по справі, яка до речі сама була адвокатом, також зловживала своїми процесуальними правами, а саме: заявляла численні клопотання про відкладення розгляду справи, неодноразово заявляла клопотання про призначення судової експертизи з питань, що не входять до предмету доказування, подавала клопотання про зупинення провадження у справі, заявляла численні відводи з різних надуманих підстав членам колегії суддів, в результаті чого справа у провадженні суду перебувала понад 3 роки.

В указаній справі до відповідача, що зловживала процесуальними правами, також були застосовані заходи процесуального примусу, спочатку у виді штрафу, після чого особу видалено із зали суду та завершено судовий розгляд справи. Таким чином, право позивача на розумний строк розгляду справи, яке передбачено як статтею 2 ЦПК України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також принцип добровільності шлюбу, який закріплено ст. 24 СК України, судом було забезпечено.

Отже, учасникам справи необхідно усвідомити, що не можна захищати свої права шляхом порушення прав інших осіб. Держава гарантує судовий захист обом учасникам провадження, а тому будь-яке зловживання своїми процесуальними правами тягне за собою застосування судом заходів процесуального примусу.

З процесуальними документами можна ознайомитись за посиланням:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78808864;

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78808988;

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78603142;

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78603142;

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78603154