Постанова Великої Палати Верховного Суду щодо можливості оскарження судових рішень про застосування амністії, постановлених на стадії виконання вироку

З огляду на положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України в редакції Закону України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» право особи на касаційне оскарження судового рішення в кримінальному провадженні має обмежений характер та реалізується виключно у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Судові рішення щодо застосування амністії, постановлені на стадії виконання вироку, не можуть бути оскаржені в касаційному порядку, оскільки у КПК України не передбачено право особи на їх касаційне оскарження.

Скаржник у касаційній скарзі просить скасувати ухвали суду першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні клопотання про застосування до нього положення ст. 6 Закону України від 8 квітня 2014 року № 1185-VII «Про амністію у 2014 році» на стадії виконання вироку, застосувати до нього положення ст. 6 Закону № 1185-VII, скоротити наполовину невідбуту частину покарання за вироком суду першої інстанції.
Пунктом 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою, на відміну від його попередньої редакції, закріплено, що обов’язковим для перегляду судового рішення є апеляційний порядок, тоді як право особи на касаційне оскарження судового рішення забезпечується у випадках, визначених законом.

Аналогічно в ст. 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення.

Такий підхід до порядку оскарження судового рішення також узгоджується з основними положеннями практики Європейського суду з прав людини. Встановлення на нормативному рівні відповідних процесуальних фільтрів для касаційного перегляду, наприклад, визначення судових рішень, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, не суперечить практиці ЄСПЛ.

Обмеження стосовно касаційного оскарження передбачено ст. 424 КПК України, положеннями якої встановлено перелік рішень суду першої та апеляційної інстанцій, котрі підлягають касаційному оскарженню, серед яких немає процесуальних рішень, що ухвалюються судом у порядку, визначеному ст. 539 КПК України, та пов’язані з виконанням вироку.

Основна ознака, за якою встановлюється підстава для касаційного оскарження ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвал суду апеляційної інстанції, визначена ч. 2 ст. 424 КПК України, зокрема якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 738/1482/16-к (провадження № 13-38кс18) можна ознайомитися за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79445662.

Джерело