Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
На цьому суддя Великої Палати Верховного Суду Олена Ситнік наголосила під час слухань на тему «Захист прав та інтересів дитини в цивільному процесі», організованих Комітетом Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму. У заході, який відбувся 11 лютого 2019 року, взяли участь народні депутати України, представники Верховного Суду, центральних органів виконавчої влади, громадських та міжнародних організацій.
За словами Олени Ситнік, щоб сформувати таку систему, необхідна сукупність чинників, основними з яких є законодавче врегулювання питання захисту прав дітей у цивільному судочинстві, належна організація та взаємодія органів державної влади і місцевого самоврядування, єдність судової практики, спеціалізація суддів, що розглядають вказану категорію справ, врахування міжнародного законодавства та прецедентної практики Європейського суду з прав людини. Виникла необхідність у законодавстві, яке передбачає не права батьків щодо дитини, а їх відповідальність.
Наголошуючи на важливості якісного законодавства, суддя ВС навела статистику стосовно розгляду судами спорів про стягнення аліментів до та після прийняття Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом удосконалення порядку стягнення аліментів». Так, за перше півріччя 2017 року суди видали 203 накази про стягнення аліментів, тоді як річний показник за увесь рік становив 8033 накази.
«Тобто в другому півріччі 2017 року було видано більше судових наказів, ніж за весь період існування такого порядку наказного провадження», – зауважила доповідач. У 2018 році до судів надійшло 35 163 заяви про стягнення аліментів, з яких було задоволено понад 30 тис., що свідчить про ефективний захист майнових прав дітей.
Олена Ситнік також зазначила, що сьогодні потребує додаткового законодавчого врегулювання питання про надання дозволу на виїзд за кордон дитини у супроводі одного з батьків без згоди іншого. ВС вже розглянув 12 відповідних справ. Значна кількість справ стосується спорів про визначення місця проживання дитини. На розгляді в Касаційному цивільному суді ВС у першому півріччі 2018 року перебувало 129 таких справ.
Суддя ВС звернула увагу на постанову ВП ВС від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18), що стосується визначення місця проживання дитини та в якій ВС відступив від практики Верховного Суду України щодо недопустимості розлучення дитини з матір’ю.
У постанові, зокрема, зазначено, що Декларація прав дитини від 20 листопада 1959 року не ратифікована Україною. У ст. 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати й батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини. ВП ВС зазначила про необхідність врахування думки самої дитини, а також про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, якими органами чи посадовими особами вони здійснюються, першочергова увага повинна приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
«Зазначений правовий висновок ВС має надзвичайно важливе значення для захисту прав дитини, утвердження принципу рівності прав батьків, єдності судової практики. Такі судові рішення демонструють необхідність переосмислення підходу до законодавчого врегулювання відносин між батьками та дітьми», – сказала Олена Ситнік.
Також суддя ВП ВС наголосила, що саме лише законодавче регулювання не є достатньою гарантією дотримання прав дитини. Оскільки без належного виконання своїх обов’язків органами державної влади, місцевого самоврядування та органами опіки і піклування неможливо досягти поставленої мети. Натомість органи опіки і піклування інколи ставлять права батьків вище, ніж захист і врахування інтересів дитини. «Може прозвучати дивно, але вони можуть не збігатися з інтересами жодного з батьків», – звернула увагу доповідач.
Крім того, вона зазначила, що справи, які стосуються захисту чи забезпечення прав дитини, об’єктивно складні. На думку Олени Ситнік, як у кримінальних справах є ювенальна юстиція, в цивільних справах треба запровадити спеціалізацію суддів, щоб вони мали можливість досконаліше вивчити національне й міжнародне законодавство і мати глибше уявлення про те, як вирішувати вказані справи.
Підсумовуючи, суддя ВС зазначила, що таких питань, які потребують об’єднання зусиль і законодавчої, і виконавчої, і судової влади, є багато. «Вони мають бути ефективно вирішені, оскільки майбутнє держави залежить від благополуччя дитини», – наголосила Олена Ситнік.
_03_03.png)
