flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Застосовуємо конвенційні положення при розгляді конкретних справ: прокурор в некримінальному процесі. Доступ до суду апеляційної інстанції

14 березня 2019, 13:43

Суддя Одеського апеляційного суду у відставці,

тренер Національної школи суддів України

Антоніна Фадєєнко 

 

Застосовуємо конвенційні положення при розгляді конкретних справ: прокурор в некримінальному процесі. Доступ до суду апеляційної інстанції.

Беручи до уваги концепцію справедливого судового розгляду в контексті положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, а саме: відсутність «відчуття нерівності» у сторін процесу при участі прокурора в некримінальній справі, Європейський суд визнав його участь виправданою за певних обставин:

  • для захисту інтересів вразливих людей;
  • в інтересах великого кола осіб;
  • в інтересах держави.

Доступ прокурора до суду апеляційної інстанції в інтересах держави.

Ухвала Одеського апеляційного суду від 12.03.2019р. про відкриття провадження у справі (номер провадження 22-ц/813/3974/19, номер справи місцевого суду 493/1451/18), суддя Гірняк Л.А.

Обставини справи

03.07.2018 року позивач звернувся до суду з позовом до будівельного кооперативу про визнання права власності на незавершене будівництво складу, зазначивши, що протоколом загальних зборів будівельного кооперативу від 11 червня 2011 року прийнято рішення про передачу йому у власність будівлі складу, в рахунок заборгованості за передані у власність насіння  кукурудзи в сумі 50185 грн. 16 червня 2011 року складений акт прийому - передачі.

Посилаючись на те, що відповідач ухилився від нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, позивач просив суд визнати дійсною угоду купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна з підстав ч. 2 ст. 220 ЦК України – у зв’язку з ухиленням від нотаріального посвідчення, та визнати за ним право власності на будівлю складу.

Рішенням суду першої інстанції від 31.07.2018 року визнано за позивачем право власності на нежитлову будівлю загальною площею 588,8 кв. м, з підпірними стійками, розташованими на земельній ділянці площею 788 кв. м., що належали будівельному кооперативу.

21.01.2019 року заступник прокурора Одеської області в інтересах держави звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд поновити строк на оскарження зазначеного рішення суду, скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування причин доступу до суду апеляційної інстанції прокурор послався на порушення інтересів держави, які полягають в тому, що за відсутності законних підстав набуття права власності на самочинно побудований об’єкт в судовому порядку, суд першої інстанції, порушивши, встановлений державою порядок отримання у власність майна, передав позивачу право користування земельною ділянкою площею 788 кв. м., власником якої є міська рада без її згоди.

Розглядаючи питання щодо доступу прокурора до суду апеляційної інстанції в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), практики Європейського Суду з прав людини та національного законодавства, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський Суд застосовує такі ж вимоги верховенства права і норми Конвенції до тих справ, де прокурори діють поза сферою кримінального права.

При цьому основоположними є вимоги ст. 6 Конвенції:

- право на справедливий судовий розгляд незалежним та безстороннім судом ;

- право на змагальність процесу;

- право на рівність сторін;

- право на доступ до суду з урахуванням правової визначеності, що є невід’ємним принципом положень ст. 6 Конвенції, із якої випливає ряд важливих положень, що визначають роль прокурора при розгляді справ, які не відносяться до сфери кримінального права.

Європейський Суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях посилається на резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи щодо ролі прокуратури в демократичному суспільстві, заснованої на верховенстві права, відповідно до якої її функції не повинні давати приводу для конфлікту інтересів або бути перепоною для окремих осіб для звернення за захистом своїх прав, про що зазначено в пункті 38 у справі «Менчинська проти Росії» № 42454/02,15.01.2009 року.

Принцип рівності процесуальних можливостей сторін в судовому провадженні є одним із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду за змістом положень пункту 1 ст. 6 Конвенції. Ця концепція потребує «справедливого балансу між сторонами в справі», при цьому, що кожній стороні повинна бути надана розумна можливість представити свою позицію по справі в умовах, які не ставлять сторону в суттєво невигідне положення у порівнянні з її процесуальним опонентом.

Прокурор, присутній в судовому процесі, по суті виступає або «союзником», або «противником» сторін. І, навіть візуально, його виступ в суді дозволяє підсилити позицію тієї чи іншої  сторони. А це може викликати «відчуття нерівності» у іншої сторони незалежно від форми такої участі прокурора (активного чи пасивного), що буде вважатися порушенням положень пункту 1 статті 6 Конвенції (див. справа «F.W. проти Франції» рішення  від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27; цитується по Огляду судової практики Європейського суду з прав людини: роль прокурора при розгляді справ, що не відносяться до сфери кримінального права; перелік та зміст рішень - а.с.35, Рада Європи 2011).

Підкреслюючи необхідність дотримання принципу рівності процесуальних можливостей сторін у справі «Бацаніна проти Росії» в пункті 27, Європейський Суд з прав людини визначив, що підтримка прокуратурою одної із сторін може бути виправдана за певних обставин, наприклад, для захисту інтересів вразливих людей, які, ймовірно, не в змозі самі захистити свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого кола громадян або в тих випадках, коли може бути ідентифікована власність або інтереси держави потребують захисту (рішення у справі «Бацаніна проти Росії» № 8927/02 від 26 травня 2009 року).

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За правилами частини 3 (абзац перший) ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави:

- у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також

- у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й діяльності приватних підприємств, товариств.

В даному випадку спірна нежитлова будівля розташована на земельній ділянці, власником якої є територіальна громада в особі міської ради Одеської області.

Дізнавшись з листа прокурора, у грудні 2018 року, про постановлення судом першої інстанції рішення від 31 липня 2018 року щодо визнання права власності на самочинну будівлю та передання позивачу у користування земельної ділянки площею 788 кв. м., без згоди її власника - територіальної громади, міська рада ухилилась від захисту її прав і інтересів.

Усвідомлена, пасивна поведінка міської ради, яка має відповідні повноваження для захисту інтересів територіальної громади, і, яка ухилилась від їх захисту, є підставою для допуску прокурора до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з метою захисту інтересів держави.

Доступ прокурора до суду, у даному випадку, є виправданим та здійснений прокурором у межах дискреційних повноважень, наданих прокурору для оскарження судового рішення за правилами ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Тому Одеський апеляційний суд своєю ухвалою від 12.03.2019р. допустив прокурора до оскарження рішення суду першої інстанції від 31.07.2018р., відкривши провадження у справі.

Дивись в Єдиному державному реєстрі судових рішень