Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в розширеному складі частково задовольнив заяви захисника засудженого, змінивши вирок апеляційного суду та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ: виключив з судових рішень посилання на обставину, що обтяжує покарання, ― настання тяжких наслідків.
Так, відповідно до вироку місцевого суду особа була засуджена за ч. 2 ст. 286 (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами), ч. 1 ст. 135 (залишення в небезпеці) Кримінального кодексу України.
Особа визнана винуватою і засуджена за те, що вона, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем, не переконалася у безпечності свого маневру та під час руху заднім ходом допустила наїзд на пішохода. Крім того, водій залишив потерпілого в небезпеці без будь-якої допомоги на місці дорожньо-транспортної пригоди. В результаті ДТП пішохід отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер у лікарні.
Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок. ВССУ залишив рішення суду апеляційної інстанції без змін.
У заявах захисник засудженого порушив питання про перегляд ухвали ВССУ з підстави неоднакового застосування норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень. Захисник стверджував: суди апеляційної та касаційної інстанцій безпідставно визнали як обставину, що обтяжує покарання, настання тяжких наслідків.
У постанові ВС йдеться про те, що касаційний суд у цій справі дійшов висновку про правильне застосування норм матеріального права. Але з рішення суду касаційної інстанції в іншій справі, яке надане заявником на підтвердження підстави для перегляду, вбачається: у подібних правовідносинах касаційний суд зробив інший висновок. Так, водій був засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України. Керуючи автомобілем він виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з іншим автомобілем, водій якого внаслідок зіткнення отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою стійкої втрати працездатності більш як на одну третину. Касаційний суд, пославшись на положення ч. 4 ст. 67 КК України, виключив із мотивувальної частини вироку посилання як на обставину, що обтяжує покарання останнього, настання тяжких наслідків.
Тобто в подібній правовій ситуації суд касаційної інстанції констатував порушення вимог кримінального закону, а саме ― заборони враховувати при призначенні покарання обставину, яка одночасно є ознакою злочину.
Частиною 4 ст. 67 КК України встановлено: якщо обставина, яка обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то суд не може ще раз врахувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Оскільки кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, є смерть потерпілого або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що є тяжкими наслідками, то врахування як обставини, що обтяжує покарання, тяжких наслідків є неприпустимим.
Колегія суддів ВС зробила висновок: згідно з п. 5 ч. 1 ст. 67 КК України при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються тяжкі наслідки, завдані злочином.
Як тяжкі наслідки, завдані злочином, в наведеній статті розуміють ті суспільно небезпечні зміни в об’єкті кримінально-правової охорони, які викликані вчиненням злочину, але виходять за межі його складу. З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження тяжкими наслідками можуть, зокрема, визнаватися смерть однієї чи декількох осіб, значна шкода здоров'ю людей, майнова шкода у великому чи особливо великому розмірах тощо.
У цьому випадку в результаті порушення правил безпеки дорожнього руху настала смерть потерпілого. Тому настання тяжких наслідків, які полягали в смерті особи, неприпустимо визнавати обставиною, що обтяжує покарання засудженому, оскільки зазначена обставина є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Детальніше з текстом постанови ВС можна ознайомитися за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/74842734.
_03_03.png)
