Вища рада правосуддя наголошує на недоцільності прийняття законопроекту № 2469

Запропонована законопроектом новела, щодо якої визнане рішенням Європейського суду з прав людини порушення Конвенції є безумовною підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, не відповідає міжнародним стандартам.

На офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя оприлюднено текст рішення ВРП № 53/0/15-20, ухваленого 14 січня 2020 року, про надання консультативного висновку до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, який виніс рішення з порушенням меж застосування обмежень прав)» від 19 листопада 2019 року, реєстраційний № 2469 (далі – законопроект № 2469), внесеного на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народним депутатом України Власенком О.В.

Суб’єкт законодавчої ініціативи пропонує у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» визначити нові обов’язкові підстави звільнення судді: винесення суддею рішення з порушенням статті 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що визнано рішенням Європейського суду з прав людини, яке набрало статусу остаточного; винесення суддею рішення, яким залишено без змін рішення суду нижчої інстанції, яким порушено статтю 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що встановлено рішенням Європейського суду з прав людини, яке набрало статусу остаточного, а також збільшити строк притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Вища рада правосуддя, розглянувши запропоновані законопроектом № 2469 зміни та враховуючи позицію Національної школи суддів України щодо нього, дійшла висновку про недоцільність його прийняття.

Незалежність судової влади є передумовою довіри до неї, авторитету судових органів і успішного здійснення правосуддя.

Однак слід зазначити, що незалежність судової влади не є прерогативою або привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів судді, але є основоположним принципом, важливим елементом будь-якої демократичної держави, передумовою верховенства права і основною гарантією справедливого суду. Рішення, що руйнують основні гарантії незалежності судової системи, є неприйнятними, навіть якщо вони замасковані і можуть порушувати статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних прав.

Щоб захистити незалежність судової влади від неналежного тиску, потрібно з великою обережністю встановлювати межі притягнення суддів до кримінальної, цивільної й дисциплінарної відповідальності.

Тлумачення закону, встановлення фактів та оцінювання доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Тільки умисне невиконання та неправомірні дії або, можливо, повторна серйозна або груба недбалість мають бути приводом для дисциплінарного стягнення і штрафів, кримінальної або цивільної відповідальності.

Статтею 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Цією статтею передбачено чіткі підстави для звільнення судді, перелік яких є вичерпним.

Закони України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя» визначають підстави та процедуру притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та є достатніми для розгляду питань щодо справедливої та пропорційної їхній провині дисциплінарної відповідальності.

Венеціанська комісія вважає, що відповідальність суддів є допустимою лише за умови свідомого (умисного або з огляду на грубу недбалість) вчинення відповідного проступку. Тому відповідальність суддів, спричинена негативним рішенням Європейського суду з прав людини, повинна ґрунтуватися виключно на висновку національного суду про наявність умислу або грубої недбалості в діях судді. Рішення Європейського суду з прав людини не може використовуватися як єдина підстава для відповідальності суддів (Висновок Венеціанської комісії amicus curiae brief для Конституційного Суду Республіки Молдова про право регресу держави до суддів від 13 червня 2016 року № СDL-AD(2016)015, пункт 77 (а), (в).

Тобто передбачається необхідність дослідження обставин вчиненого порушення.

У запропонованому законопроекті № 2469 визнане рішенням Європейського суду з прав людини порушення статті 18 Конвенції є безумовною підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, що не відповідає міжнародним стандартам у відповідній сфері.

При цьому відповідно до частини третьої статті 126 Конституції України суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Згідно зі статтею 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

Щодо збільшення строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, запропонованих суб’єктом законодавчої ініціативи, у консультативному висновку наголошено, що така позиція становить серйозну загрозу принципу юридичної визначеності та незалежності суддів, що гарантований Конституцією України.

Держава з метою охорони незалежності і недоторканості суддів встановлює на законодавчому рівні спеціальні гарантії, які стосуються не тільки особливого порядку призначення, обрання і звільнення суддів, а й притягнення їх до відповідальності, адже встановлення тривалих строків для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності створює передумови для впливу на суддів.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя не підтримує законопроект № 2469 та вважає його прийняття недоцільним.

Джерело