Звернення Голови Одеського апеляційного суду до Голови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду з проханням надати методичну допомогу

Голові Касаційного кримінального

суду у складі Верховного Суду

Кравченку С.І.

Шановний Станіславе Івановичу!

У зв’язку з надмірним навантаженням на суддів судової палати з розгляду кримінальних справ, апеляційні скарги на постанови судів першої інстанції про адміністративні правопорушення в Одеському апеляційному суді стали переглядатися й суддями судової палати з розгляду цивільних справ.

Зазначене призвело до того, що низка суддів відійшла від позиції більшості суддів апеляційного суду та вважає, що у разі закінчення строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченого ст.38 КУпАП, суд не вправі вирішувати питання про те, чи є в діях такої особи склад адміністративного правопорушення.

Для забезпечення однакового і правильного застосування суддями положень ст.38 КУпАП, з метою уникнення  неоднозначного тлумачення норм закону в судовій практиці та запобігання помилкам при розгляді справ, в яких закінчився строк притягнення до адміністративної відповідальності, прошу надати методичну допомогу в застосуванні законодавства у ситуаціях, наведених нижче.  

Ситуація №1

На дату складення протоколу про адміністративне правопорушення суб’єктом владних повноважень сплив строк притягнення особи до адміністративної відповідальності, встановлений ст.38 КУпАП.

Яке рішення має ухвалити суд першої інстанції, якщо особа, відносно якої складено протокол після спливу строку давності, передбаченого ст.38 КУпАП, оспорює інкриміноване правопорушення та не визнає себе винним у його вчиненні:

• закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки порушення провадження у справі про адміністративне правопорушення шляхом складення протоколу про скоєння адміністративного правопорушення після спливу строку давності, передбаченого ст.38 КУпАП, свідчить про невідповідність протоколу про скоєння правопорушення вимогам закону та виключає склад адміністративного правопорушення ?

або

• закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки дослідженням всіх обставин справи встановлено, що інкриміноване діяння не містить ознаки та склад адміністративного правопорушення, що особа не належить до суб’єктів адміністративного правопорушення, що вона не винна в його вчиненні?

або

• закрити провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків, встановлених ст.38 КУпАП, з одночасним наведенням у мотивувальній частині постанови висновків про те, що дослідженням всіх обставин справи встановлено, що інкриміноване діяння містить ознаки та склад адміністративного правопорушення, що особа належить до суб’єктів адміністративного правопорушення, що вона винна в його вчиненні ? 

або

• закрити провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків, встановлених ст.38 КУпАП, без всебічного та повного дослідження матеріалів справи та вирішення питання про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення щодо особи відносно якої складено адміністративний протокол, оскільки зазначення про наявність вини за межами строку давності притягнення до адміністративної відповідальності буде порушенням презумпції невинуватості та права на справедливий суд за ст. 6 Конвенції ?

або

• інший варіант вирішення спірного питання ?

Ситуація №2

Суд першої інстанції в межах строку, встановленого ст.38 КУпАП, закрив  провадження у справі щодо особи І. за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст.124 КУпАП.

На дату перегляду апеляційної скарги потерпілого П., який просив постанову суду першої інстанції  скасувати та визнати І. винним інкримінованому правопорушенні, в апеляційному суді сплили строки, встановлені ст.38 КУпАП.

Яке рішення  повинен ухвалити суд апеляційної інстанції, якщо із доводів апеляційної скарги та матеріалів адміністративної справи видно, що суд першої інстанції допустив помилку, закривши  провадження у справі за відсутністю у діях І. складу адміністративного правопорушення:

• скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків, встановлених ст.38 КУпАП, з одночасним наведенням у мотивувальній частині постанови висновків про те, що дослідженням всіх обставин справи встановлено, що інкриміноване діяння містить ознаки та склад адміністративного правопорушення, що особа належить до суб’єктів адміністративного правопорушення, що вона винна в його вчиненні ?  

або

• скасувати постанову суду першої інстанції закрити провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків, встановлених ст.38 КУпАП, без всебічного та повного дослідження матеріалів справи та вирішення питання про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення щодо особи відносно якої складено адміністративний протокол, оскільки зазначення про наявність вини за межами строку давності притягнення до адміністративної відповідальності буде порушенням презумпції невинуватості та права на справедливий суд за ст. 6 Конвенції ?

або

• інший варіант вирішення спірного питання ?

Обгрунтування позиції окремих суддів, які відійшли від позиції більшості

При вирішенні суддями справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 КУпАП (суддя Гірняк Л.А., справа 523/12211/19, постанова від 11.10.2019 року, посилання на ЄДРСР: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85108152; суддя Комлева О.С., справа № 522/9890/19, посилання на ЄДРСР: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86359067; суддя Ващенко Л.Г., справа№521/7549/18, посилання на ЄДРСР: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89587380), застосовуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права – ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», в межах дискреційних повноважень, наданих суду тлумачити норми національного закону, використовуючи «живе право» Конвенції в питаннях стосовно строків давності притягнення до адміністративної відповідальності та встановлення вини за спливом строків давності розглянуті питання щодо:

• поняття адміністративного правопорушення, яке за автономним тлумаченням Європейського Суду з прав людини відноситься до кримінально-процесуального аспекту ст. 6 Конвенції  (справи «Луц проти Німеччини», п. 182, «Шмауцер проти Австрії», «Ігор Паскарі проти Республіки Молдова», п. п. 20-23; «Блохін проти Росії», рішення від 23.03.2016 року, п. 179, «Адольф проти Австрії», п. 30) та строків давності притягнення до адміністративної відповідальності;
• презумпції невинуватості в контексті п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 62 Конституції України з застосуванням практики Європейського Суду з прав людини у справах: ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» рішення від 20 вересня 2011 року, п. 570; «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», рішення від 22 жовтня 1996 року п.51; «Олександр Волков проти України», рішення від 09 січня 2013 року п.137;
• встановлення вини за спливом строків давності;
• реалізації права на відшкодування шкоди при відмові від адміністративного переслідування через сплив строків давності.

Проаналізувавши норми національного закону та, враховуючи конвенційні положення стосовно строків давності, судді апеляційної інстанції, використовуючи право, надане судам загальної юрисдикції тлумачити зазначені норми для цілей подолання суперечної правозастосовної практики, яка послабляє гарантії державного захисту прав, свобод і законних інтересів громадян від свавільного адміністративного примусу, дійшли в цих справах до наступного висновку.

Строк давності не тільки забезпечує правову визначеність та остаточність судового рішення, попередження порушень прав осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, але й надає законне право порушнику уникнути переслідування або притягнення до суду за закінченням певного строку після скоєння правопорушення, в даному випадку - притягнення до адміністративної відповідальності за закінченням строку давності, який передбачений національним законом - частиною 2 статті 38 КУпАП.

Висновок в постанові суду про наявність вини за межами строку давності притягнення до адміністративної відповідальності буде порушенням презумпції невинуватості та права на справедливий суд за статтею 6 Конвенції та ст. 62 Конституції України.

Судовий контроль передбачає, що відмова від адміністративного переслідування через сплив строків давності притягнення до адміністративної відповідальності не може перешкоджати реалізації права на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій.

Тому закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за закінченням строків притягнення, не є перешкодою для встановлення в інших процедурах винуватості особи або її невинуватості з метою притягнення до цивільної відповідальності: спори про відшкодування майнової шкоди та компенсації моральної шкоди на користь потерпілих внаслідок адміністративного правопорушення підлягають вирішенню судом у порядку цивільного судочинства.

Особи, які були учасниками в адміністративному провадженні, приймають участь в таких спорах як суб`єкти приватно-правового права і можуть доводити свою невинуватість та заподіяну шкоду у процедурі цивільного судочинства.

Інше перешкоджало б судовому захисту прав осіб, зробивши ілюзорним механізм компенсації шкоди.

Такі висновки суддів узгоджуються з усталеною та послідовною практикою Харківського апеляційного суду (вивчена суддями в період підготовки цього звернення до Верховного Суду – див. справа №641/6671/18, постанова від 15.01.2020р., посилання на ЄДРСР: http://reyestr.court.gov.ua/Review/87147819; справа №643/15982/19, постанова від 08.04.2020р., посилання на ЄДРСР: http://reyestr.court.gov.ua/Review/88926092; справа №643/17432/19, постанова від 10.06.2020р., посилання на ЄДРСР: http://reyestr.court.gov.ua/Review/89881528; справа №646/8419/19, постанова від 17.06.2020р., посилання на ЄДРСР: http://reyestr.court.gov.ua/Review/89989824; справа №643/9173/19, постанова від 04.03.2020р., посилання на ЄДРСР: http://reyestr.court.gov.ua/Review/88167807; справа №645/128/20, постанова від 07.04.2020р., посилання на ЄДРСР: http://reyestr.court.gov.ua/Review/88790410).

Інша правова позиція викладена в постановах Одеського апеляційного суду, Херсонського апеляційного суду, Київського апеляційного суду: справа №522/16514/19, постанова від 17.03.2020р.; справа №521/13563/19, постанова від 04.06.2020р.; справа №509/2411/19, постанова від 16.03.2020р.; справа №947/3157/20, постанова від 08.05.2020р.; справа №522/25253/16-п, постанова від 11.06.2020р.; справа №661/3380/19, постанова від 10.04.2020р.; справа №753/17943/18, постанова від 01.06.2020р.; справа №357/9706/19, постанова від 27.05.2020р.; справа №939/86/20, постанова від 04.06.2020р.; справа №361/8914/19, постанова від 19.06.2020р.

Додатки:

• копія публікації судді апеляційного суду у відставці Фадєєнко А.Ф. «Розгляд Одеським апеляційним судом питання щодо строків давності притягнення до адміністративної відповідальності і встановлення вини за спливом строку давності в контексті національних і міжнародних норм права та практики Європейського Суду з прав людини» на 1 арк., посилання на публікацію: https://oda.court.gov.ua/sud4813/pres-centr/news/954782/.
• копія публікації, розміщеної на офіційній сторінці Одеського апеляційного суду «за наслідками публікації…» на 1 арк., посилання на публікацію: https://oda.court.gov.ua/sud4813/pres-centr/news/960387/.

З повагою,

за дорученням суддів апеляційного суду

Голова Одеського апеляційного суду                       Г.Я. Колесніков