Забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача

Одеський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Л. на ухвалу Київського районного суду м. Одеси про забезпечення позову.

З матеріалів справи Ж. звернулася до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви до Л. про визнання заповіту недійсним, в якій просила:

- накласти арешт на садовий будинок

- накласти арешт на житловий будинок

В обґрунтування заяви, посилалася на те, що померла І., якій позивачка приходиться онукою.

Ж. звернулась до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої заведено спадкову справу до майна І. Від Київської державної контори у місті Одесі, на ім’я заявниці надійшов лист, у якому зазначено, що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу було посвідчено заповіт від імені І., не на її користь.

Заявниця вважає, що зазначений заповіт складено шляхом введення в оману померлої, оскільки І. повідомила Ж., що нею складено заповіт на користь останньої, та ніякого іншого заповіту вона не укладала, про що повідомила її перед смертю.

Ж. стало відомо, що ймовірним спадкоємцем за заповітом І. є - Л., який також приходиться онуком І., який може відчужити вказане майно на користь третіх осіб і у разі винесення рішення на її користь, зазначене рішення неможливо буде виконати, в зв’язку з чим просила задовольнити заяву про забезпечення позову. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси заява Ж. задоволена.

Колегія суддів Одеського апеляційного суду, погоджуючись із вказаними висновками суду першої інстанції, зазначає, що доводи апеляційної скарги Л. про те, що суд передчасно застосував заходи забезпечення позову, оскільки Ж. не довела, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливить виконання рішення суду, є безпідставними, оскільки вимоги забезпечення позову є співмірними з заявленими позовними вимогами та відповідають вимогам цивільно-процесуального законодавства, а суд, оцінивши докази  у їх  сукупності,  зважаючи на  обставини, які передували зверненню позивача  до суду  за захистом  своїх прав  та доведеність дійсного виникнення спору між сторонами, на законних підставах забезпечив позов Журавель В.Р. про визнання заповіту недійсним.

Також, Ж. подала до Київського районного суду м. Одеси позовну заяву до Л. про визнання заповіту, складеного від імені І., недійсним.

Згідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України  передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається до суду, після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз’яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладених обставин, суд дійшов до вірного висновку про те, що вимоги стосовно забезпечення позову шляхом накладення арешту на садовий будинок та на житловий будинок, які належать на праві власності І., померлій 24.11.2018 року є обґрунтованими, законними та співмірними із викладеними позовними вимогами, які заявник має намір заявити у позовній заяві, та з урахуванням того, що спір виник саме стосовно вказаного майна, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, при цьому заходи забезпечення позову застосовуються судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. До того ж заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та діють лише до ухвалення остаточного рішення в справі.

Пресслужба Одеського апеляційного суду