Встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має суттєве значення для правильного його призначення

Одеський апеляційний суд Розглянув апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області Ж. на вирок Приморського районного суду м. Одеси, яким У.,визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та йому призначено покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 КК України звільнено У. від відбування призначеного судом покарання з випробовуванням із встановленням іспитового строку 3 (три) роки та покладено на нього обов’язки:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вироком суду першої інстанції У. визнано винуватим у вчиненні кримінального порушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржений вирок суду скасувати в частині призначеного покарання обвинуваченому, ухвалити новий вирок, яким У. визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286
КК України, та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що, на думку прокурора, висновок суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, а призначене судом покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вказує, що судом при призначенні покарання не взято до уваги обставини, при яких обвинувачений У. вчинив кримінальне правопорушення, а також тяжкість наслідків злочину, що виразились у загибелі двох осіб. Крім цього, при призначенні покарання обвинуваченому судом невірно застосовано приписи ст. 75 КК України та не зазначено від якого саме покарання звільнено з випробовуванням У. – від основного чи і від додаткового покарання.

Встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має суттєве значення для правильного його призначення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитися у залежність від наведених в обвинувальному акті обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, призначаючи покарання обвинуваченому У., суд першої інстанції у вироку врахував те, що обвинувачений свою вину визнав, щиро кається, сприяв розкриттю злочину, раніше не судимий, за місцем проживання позитивно характеризується, добровільно відшкодував завдану кримінальним правопорушенням шкоду; кримінальне правопорушення вчинено з необережності, у зв’язку з чим, на думку апеляційного суду, та призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років у відповідності до вимог ст. 50,65-67 КК України, яке є необхідним і достатнім.

У своїй апеляційній скарзі прокурор не навів обґрунтування, зокрема, необхідності застосування відносно обвинуваченого У. замість покарання у виді 5 років позбавлення волі покарання саме у розмірі 6 років позбавлення волі, при цьому прокурором не вмотивовано чому покарання повинно бути збільшено саме на 1 рік позбавлення волі, не зазначено, що саме не враховано судом при призначенні обвинуваченому покарання.

Крім того, прокурор в апеляційній скарзі та в ході її розгляду посилається на тяжкість наслідків у даному кримінальному провадженні – загибель двох осіб, як на обставину, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання, однак такі наслідки є кваліфікуючою ознакою складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, у зв’язку з чим не можуть бути віднесені до обставин, що обтяжують покарання.

При цьому, в апеляційній скарзі прокурор не оспорює жодні відомості щодо особи обвинуваченого і пом’якшуючі покарання обставини.

Під час розгляду апеляційної скарги прокурор не мотивував свої доводи щодо надання судом невірної оцінки обставинам, які могли б призвести до призначення занадто м’якого та явно несправедливого покарання, адже суд призначив покарання в межах санкції ч. 3 ст. 286 КК України.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого, який повністю визнав свою вину, щиро каявся, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем навчання, роботи та проживання, раніше не судимий, добровільно відшкодував завдану потерпілим шкоду, а потерпілі погоджуються з вироком суду та просять залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок суду – без змін, також відшкодував шкоду міському господарству м. Одеси за пошкоджене в результаті ДТП майно, застосування судом дії ст. 75 КК України відносно обвинуваченого є обґрунтованим.

Одночасно апеляційний суд приймає до уваги доводи прокурора про тяжкість наслідків кримінального правопорушення, однак при призначенні покарання суд має виходити не лише із тяжкості злочину, а із усіх обставин даного кримінального провадження в сукупності, які дійсно давали суду підстави для призначення покарання обвинуваченому без позбавлення його волі.

З огляду на викладене, апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про призначення обвинуваченому, начебто, занадто м’якого покарання з підстав його невідповідності тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, у зв’язку з чим не вбачає підстав для скасування вироку в цій частині.

Разом з тим, дослідженням оскаржуваного вироку вбачається, що суд першої інстанції під час судового розгляду не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального Закону щодо порядку застосування ст. 75 КК України.

Так, звільняючи У. від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, суд першої інстанції дійсно допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та помилково не вказав від відбування якого саме покарання У. звільнено із випробуванням, оскільки обвинуваченому призначено як основне покарання у виді позбавлення волі на 5 років, так і додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до 3 років. При цьому ч. 1 ст. 75 КК України не передбачено звільнення від відбування з випробуванням покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що судом залишено поза увагою.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора в цій частині, оскільки нечітке формулювання судом рішення щодо застосування ст. 75 КК України перешкоджає належному виконанню вироку.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а оскаржуваний вирок - зміні в частині призначеного покарання.

Другий абзац резолютивної частини вироку підлягає викладенню в наступній редакції:

«На підставі ст. 75 КК України звільнити Уманця К.Ф. від відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки».

Пошук процесуальних рішень по даній справі можна здійснити в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером: 813/717/20.

Пресслужба Одеського апеляційного суду