Одеський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу прокурора Іллічівської місцевої прокуратури О. на вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 20.06.2018, яким Особа_1, визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України, та остаточно визначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Але, згідно зі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання із застосуванням іспитового строку на 2 (два) роки та покладено на останнього обов`язки, передбачені ст. ст. 76, 104 КК України, а саме: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Запобіжний захід відносно Особи_1 у вигляді тримання під вартою змінено на особисте зобов`язання.
Вироком суду Особа_1, визнаний винуватим у вчиненні ряду кримінальних правопорушень обставинами яких є три крадіжки з корисливих мотивів, якими було завдано шкоду Особі_2, Особі_3 та Особі_4 в загальному розмірі 3850 грн.
В апеляційній скарзі прокурор зазнчає, що,як він вважає, вказаний вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, в зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання особі обвинуваченого через м`якість покарання.
Скасувавши вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 20.06.2018, Одеський апеляційни суд виходив з таких мотивів:
- За результатами розгляду справи Особа_1, вчинив злочини в неповнолітньому віці під час іспитового строку. Згідно з практикою призначення покарання передбачено, що суди у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, виходячи з положень ч. 2 ст. 75 КК України, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК України, мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК Українипро звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. В таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим. Так як, Особа_1 раніше судимий в період іспитового строку, вчинив ряд кримінальних правовопорушень, це свідчить про невиконання ним обов`язків, покладених попереднім вироком.
- При ухваленні нового вироку щодо Особа_1 , апеляційний суд, у відповідності до вимог ст. ст. 65, 103 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, вищенаведених даних про особу обвинуваченого, який вчинив злочини в неповнолітньому віці під час іспитового строку, даних про умови його життя та виховання, з яких видно, що обвинувачений будучи неповнолітнім не отримував достатнього та належного виховання з боку батьків, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього, встановлені судом першої інстанції та апеляційним судом обставини, що пом`якшують покарання, а саме: вчинення злочину в неповнолітньому віці, визнання вини, відсутність матеріальних вимог з боку потерпілих, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, і вважає за необхідне обрати йому покарання, у виді позбавлення волі, оскільки підстав для застосування при призначенні покарання положень ст. ст. 75, 104 КК Україниапеляційним судом не встановлено.
- На підставі вищевикладеного, апеляційний суд скасовує вирок в частині призначеного обвинуваченому Особі_1 покарання і ухвалює в цій частині свій вирок, яким Особі_1 , призначає покарання за ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України, остаточно призначає Особі_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України(в ред. Закону України №2046-VII від 18.05.2017), зарахувати у строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з 05.12.2017 по 20.06.2018, із розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.
Пошук процесуальних рішень по даній справі можна здійснити в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером:509/4810/16-к
Прес-служба Одеського апеляційного суду