Висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини, оцінюється судом як один із доказів і не може бути визнаний неправомірним або скасований судом

Одеським апеляційним судом було розглянуто цивільну справу за апеляційною скаргою В. рішення Київського районного суду м. Одеси по цивільній справі за позовною заявою В. до Київської районної адміністрації Одеської області про визнання дій незаконними та скасування висновку.

19 червня 2019 року позивач Вінницький О.В. звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Київської районної адміністрації Одеської міської ради про скасування висновку КРА ОМР щодо визначення місця проживання неповнолітньої А., посилаючись на те, що під час засідання члени комісії зловживали своїми правами, здійснювали тиск на дитину. Також, зазначений висновок, на думку позивача, не відповідає дійсності в частині обстеження житлово-побутових умов проживання дитини за місцем реєстрації та проживання С.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що висновок органу опіки та піклування КРА ОМР про визначення місця проживання дитини є лише доказом у цивільній справі про визначення місця проживання дитини участі у вихованні дитини, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами.

З урахуванням викладеного, вимога про визнання протиправним та скасування висновку органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини, не може бути самостійним способом захисту, такий висновок не є обов'язковим для суду, оцінюється судом як один із доказів, не є актом індивідуальної дії, який може бути визнаний неправомірним або скасований судом.

Доводи позивача про те, що відповідачами про винесені оскаржуваних актів були допущені численні порушення, суд вказав такими, що не заслуговують на увагу, з тих підстав, що оскаржуваний висновок не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків щодо батьківських прав та визначення місця проживання дитини, він не порушує прав та обов'язків жодного з батьків, а може бути лише доказом, якому, суд при розгляді справи надасть оцінку, та погодиться чи не погодиться з ним.

Не погоджуючись з рішенням суду, В. подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та не правильне застосування матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Київська районна адміністрація Одеської міської ради надала висновок щодо визначення місця проживання неповнолітньої А., яким визначено місце проживання дитини разом з матір’ю - С.

Обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини четвертої, п`ятої та шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Слід зазначати, що посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки двом різним за правовим статусом документам, а саме: проекту висновку служби у справах дітей Одеської міської ради та Висновку Київської районної адміністрації ОМР являється безпідставними, оскільки проект висновку не підлягає оскарженню, та являється лише підставою для прийняття Висновку КРА ОМР.

Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини визначає Порядок проведення органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866  (далі - Порядок).

Апелянт вказує, що висновок КРА ОМР як органу опіки та піклування, який ухвалено за результатами розгляду заяви Вінницького О.В. про визначення мешкання неповнолітньої А. разом із батьком - являється незаконним та необґрунтованим у зв’язку з порушенням вимог та всупереч нормам діючого законодавства України.

Докази які б спростовували зазначене не надані суду першої, ані суду апеляційної інстанції.

Доводи апелянта, щодо зловживання під час засідання членами комісії своїми правами та здійснення тиск на А., а також того, що висновок не відповідає дійсності в частині обстеження житлово-побутових умов проживання дитини за місцем реєстрації та проживання С. жодним чином апелянтом не підтверджено.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Орган опіки та піклування діяв в межах своїх повноважень. Вирішення питання, щодо обґрунтованості висновку органу опіки та піклування належить до компетенції суду, який розглядає спір між сторонами про визначення місця проживання дитини.

Суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема, що Службою у справах дітей при складанні висновку не було дотримано вимог Порядку проведення органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866.

Матеріали справи свідчать про те, що оскаржуваний висновок Київської районної адміністрації ОМР є документом, який подається для прийняття відповідного рішення, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами та не може бути самостійним способом захисту. Отже, оскаржувані дії безпосередньо не породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і не мають обов`язкового характеру, що є підставою для відмови в позові.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення норм процесуального права не може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З матеріалами справи можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером: 22-ц/813/5199/20

Пресслужба Одеського апеляційного суду