Статтею 396 КПК України встановлені вимоги, яким повинна відповідати апеляційна скарга яка подається до суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 2 цієї норми права в апеляційній скарзі зазначаються:
1) найменування суду апеляційної інстанції;
2) прізвище, ім`я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
3) судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив;
4) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;
5) клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів;
6) перелік матеріалів, які додаються.
До Одеського апеляційного суду надійшла заява О., в якій вона просила зобов`язати посадових осіб Лиманського ВП ГУНП в Одеській області внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування за фактом вимагання неправомірної вигоди головою садового товариства «Господарь».
Перевіривши заяву О. в порядку ст.398 КПК України апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Частиною 1 ст.24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Відповідно до ч.3 ст.392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК України.
Право на апеляційне оскарження особа реалізує шляхом подачі відповідної апеляційної скарги.
В свою чергу О. звернулась до Одеського апеляційного суду не з апеляційною скаргою, а з заявою, яка за своїм змістом взагалі не відповідає вимогам ст.396 КПК України.
В своїй заяві О. взагалі не зазначила, яке судове рішення вона оскаржує, не наводить відповідні доводи, а фактично просить апеляційний суд зобов`язати посадових осіб Лиманського ВП ГУНП в Одеській області вчинити певну процесуальну дію.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що з такою вимогою О. має звертатися до слідчого судді суду першої інстанції, в порядку ст.303 КПК України.
Вказані недоліки заяви С. унеможливлюють її розгляд і є перешкодою для відкриття апеляційного провадження, а тому, апеляційний суд мав би залишити заяву О. без руху, з наданням їй достатнього строку для усунення зазначених недоліків.
Разом з тим, колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду 19 вересня 2018 року по справі № 344/15549/17 звернула увагу на те, що нормами КПК України не передбачено можливості залишення без руху апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів, на це вказують, зокрема, й обмежені строки розгляду таких скарг на вказані рішення (ч. 2 ст. 422 КПК).
Відповідно до частин 5 та 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.
За таких обставин, враховуючи те, що заява О. не відповідає вимогам ст.396 КПК України, а нормами чинного КПКУкраїни не передбачено можливості залишення такої заяви без руху, апеляційний суд вважає, що в даному випадку заяву О. слід повернути особі, яка її подала.
Пресслужба Одеського апеляційного суду
_03_03.png)
